У той самий час, коли робилися перші кроки у напрямі придушення селянства в 1929-1930рр., Сталін відновив наступ на Україну та її національну культуру, тимчасово припинений на початку 20-х років.
Велика країна перебувала під комуністичним контролем. Більшість її населення вороже ставилася до системи. Представники національної культури і навіть значна частина комуністів прийняли московське панування лише умовно. З точки зору партії це було погано не тільки само по собі, а й таїло велику небезпеку для режиму в майбутньому. У 1929-1930 рр. Сталін придушив опір "правих" і взяв курс на колективізацію і розкуркулення, який особливо боляче вдарив по Україні. Наштовхнувшись тут на відчайдушний опір, він ладен був дати волю своїй ненависті до всіх периферійних відцентрованих тенденцій.
Ще в квітні 1929 р. ОДПУ "викрило" кілька невеликих груп української інтелігенції, звинувативши їх учасників у національній змові. Засоби масової інформації розгорнули шалену компанію проти видатних українських вчених, інспіровану властями В липні того ж року ДПУ провело масові арешти серед членів гаданої підпільної організації - Спілки визволення України (СВУ). Усього було заарештовано майже 5000 чоловік, здебільшого інтелігенції. З 9 березня по 20 квітня 1930р, у Харківському оперному театрі проходив відкритий судовий процес над 45 членами цієї міфічної організації. То були в основному колишні політичні діячі зниклих із суспільного життя партій, які тепер працювали як науковці, критики, письменники, лінгвісти. На лаві підсудних опинилися також студенти, адвокати, священики. Провідною постаттю серед них був академік Сергій Єфремов, вчений-лінгвіст і лексикограф, який належав до групи національно-свідомої української інтелігенції, що стала на шлях національних змагань в останні роки царату.
Після судового процесу власті закрили лінгвістичні інститути Української Академії наук та провели нові арешти науковців. Відомо також, що в березні 1930 р. велику групу українців, що служили в Першому сибірському кавалерійському корпусі, ув'язнили за обвинуваченням у зраді, чи антирадянській пропаганді.
У лютому 1931р. прокотилася нова хвиля арештів провідних представників інтелектуальних кіл, переважно визначних учених, які повернулися із еміграції у 1924-1925 рр. Вони, за даними ОДПУ, організували "Український Національний центр" (УНЦ), який очолив видатний національний діяч, історик М.С. Грушевський та колишній прем'єр незалежної України Голубович, на думку властей, один із головних змовників. Ці кроки були вирішальними в наступі на українізацію. Вони означали придушення тієї частини старої інтелігенції, яка примирилась з радянською владою на платформі відродження самобутності української національної культури.
далі
скачать http://depositfiles.com/files/mphr79vw9
| 
